Достатньо сил

Кремль продовжував свою кампанію втручання у вибори в США до останнього моменту, використовуючи ту саму стратегію, яку ми неодноразово розвінчували.

Цього тижня ми стали свідками того, як прокремлівські джерела, у яскравій демонстрації заперечення реальності, висували два суперечливих наративи про північнокорейські війська в Курській області: стверджуючи, що їх узагалі не існує, водночас заявляючи, що їхня присутність є лише фальсифікацією Заходу для виправдання участі НАТО.

У вівторок, 5 листопада, завершився цикл президентських виборів у США, на яких переміг кандидат від Республіканської партії Дональд Джон Трамп. Як ми повідомляли раніше, російські федеральні інформагентства та інші прокремлівські суб’єкти дезінформації намагалися втрутитися в президентські вибори за допомогою різноманітних спроб впливу — прокремлівська тактика, яка нам дуже добре відома.

Відкиньте реальність і замініть її власним баченням

Розумова гімнастика Кремля щодо Північної Кореї є відповіддю на дедалі більшу кількість доказів, отриманих від багатьох спецслужб, які підтверджують, що КНДР направила близько 10–12 тисяч солдат для підтримки воєнних зусиль Росії.

Дислокація корейських військових була незалежно перевірена українською розвідкою, Розвідувальним і ситуаційним центром Європейського Союзу (INTCEN), Міністерством оборони США та Національною розвідувальною службою Південної Кореї. Причому Генеральний секретар НАТО Марк Рютте підтвердив раніше, що деякі північнокорейські сили вже наблизилися до кордонів України.

Всидіти на двох стільцях

Чим ця дезінформаційна кампанія особливо примітна, то це тим, як вона розкриває спроби кремлівської пропагандистської машини всидіти на двох стільцях.

З одного боку, прокремлівські джерела відкидають повідомлення про війська Північної Кореї як маніпуляцію ЦРУ та стверджують, що іноземні війська лише завадять «ідеально скоординованій бойовій машині» Росії. З іншого — вони водночас просувають наратив зі ствердженням, що заяви Заходу про підтримку з боку Північної Кореї є лише спробами заднім числом виправдати присутність військ НАТО в Україні, незважаючи на те, що військ НАТО на передовій немає.

Це протиріччя викриває ключову особливість російської інформаційної війни: коли реальність стає неможливо заперечити, вони часто висувають на передній план кілька суперечливих наративів, сподіваючись, що принаймні один із них зачепиться в їхніх цільових аудиторіях.

Звичайно, також трохи дивно, коли «наймогутніша армія у світі», як прокремлівські ЗМІ люблять гіперболізувати російську армію, має просити про допомогу країну, якої цурається вся світова спільнота, та одну з найбідніших націй на планеті. Отже, Москва також застосувала перевернуту реальність, щоб пояснити цю загадку, просто стверджуючи, що Росія допомагає КНДР, а не навпаки.

Спійманий на гарячому

Російські контрольовані державою та інші прокремлівські ЗМІ застосовували різноманітні спроби впливу на президентські вибори в США 2024 року за допомогою діяльності з FIMI (маніпулювання зовнішньою інформацією та втручання).

Згідно з офіційними джерелами в США, ці спроби охоплювали, наприклад, відеоролики з неправдивим зображенням шахрайства на виборах, погрози про замінування, які тимчасово перервали голосування на дванадцяти виборчих дільницях штату Джорджія в районах, населених переважно афроамериканцями, а також кампанію «Доппельгангер», у ході якої створювалися вебсайти-клони, що видавали себе за законні інформагентства США.

Звучить надто знайомо

Втручання охоплювали, з-поміж іншого, контент, згенерований штучним інтелектом, спеціально створені підроблені облікові записи в соціальних мережах з однаковим контентом і багатоетапне перенаправлення з URL-адрес для обходу обмежень платформи. Крім того, російські суб’єкти впливу використовували внутрішні проблеми США, як-от ураган «Гелен», щоб посіяти розкол, стверджуючи, що допомога Україні витіснила зусилля з надання допомоги постраждалим від урагану. Ці спроби значною мірою покладалися на тактику «флуду», щоб проштовхнути в інформаційний простір певні наративи, включно з конспірологічними теоріями глибинної держави, водночас намагаючись підірвати довіру суспільства до демократичних інститутів США та кандидатів на виборах.

Російське втручання в президентські вибори в США 2024 року відбувалося за схемою, яку ми спостерігали раніше на виборах до Європейського парламенту й голосуваннях у Молдові та Грузії. Подібні тактики використовувалися також під час цих виборів: дискредитація кандидатів, флудинг інформаційного простору, використання наявних розбіжностей у суспільстві, організація скоординованої поведінки в соціальних мережах, що ґрунтується на фейкових фактах, і спроби підірвати довіру до демократичних інститутів.

Ще більше випадків прокремлівської дезінформації цього тижня, які змушують нас заперечно хитати головами

• Плодом дивної та збоченої прокремлівської уяви стала безглузда заява російського військового священика про те, що українські «неонацистські та язичницькі батальйони» проводять людські жертвопринесення в Курській області. Цей відірваний від дійсності дезінформаційний наратив, який з’явився на тлі просування України в Курській області в серпні 2024 року, є черговим намаганням змалювати вторгнення Росії як своєрідну священну війну проти «безбожної» України. Перевірка реальних умов показала факти: журналісти Washington Post, які відвідали містечко Суджа, не знайшли жодних доказів неправомірних дій українських військових проти місцевого мирного населення. Водночас маємо значні задокументовані докази дійсних воєнних злочинів Росії, включно з атаками на цивільну інфраструктуру, як-от школи, лікарні й церкви. Один із найвідоміших прикладів — авіаудар по маріупольському пологовому будинку в березні 2022 року разом із Бучанською різаниною. Остання спроба зобразити українські Збройні Сили «злими язичниками» є лише черговою варіацією нав’язливого наративу Кремля про «нацистську Україну», який він просуває з 2014 року. Поєднуючи нагнітання релігійної паніки із фальшивими звинуваченнями у звірствах, така дезінформація є намаганням як демонізувати Україну, так і відвернути увагу від власних задокументованих воєнних злочинів Росії.
• Пропагандистська машина Кремля випустила чергове безглузде голослівне твердження на адресу Польщі. Цього разу відомий прокремлівський рупор «Правда-пл» заявив, що Польща «ось-ось вступить у війну з Росією», безпідставно перетворивши дискусії Польщі про можливості протиракетної оборони на прогнози майбутньої повномасштабної війни. Цей дезінформаційний наратив з’явився після того, як у липні 2024 року Польща й Україна підписали угоду про безпеку, яка просто дозволяє польській протиповітряній обороні перехоплювати російські ракети, що прямують у бік території Польщі. Попри те що Польща справді посилила свою підтримку Україні, включно з наданням МіГ-29, це далеко не вступ у війну. Цей дезінформаційний наратив вписується в більш широку модель, прийняту в Росії, яка зображує Польщу та інших союзників по НАТО як агресорів, зручно ігноруючи той факт, що саме Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Це інформаційне маніпулювання також має на меті показати законну оборонну співпрацю між демократичними сусідами як розпалювання війни, одночасно намагаючись залякати Польщу та інших союзників, щоб вони не підтримували Україну.
• Інший «класичний» інструмент із методички Кремля, спрямований проти ЄС, є ствердження, що в Брюсселі «еліта вийшла з-під контролю» і позбавляє країни-члени їхнього суверенітету, водночас нав’язуючи «культурно-марксистські цінності». Цей повторюваний фрагмент конспірологічної дезінформації є намаганням змалювати ЄС як недемократичного гіганта, яким керують тіньові еліти. Реальність керування ЄС є набагато простішою та демократичнішою: громадяни безпосередньо обирають своїх представників у Європейському парламенті, а Європейська Рада складається з демократично обраних національних лідерів. Сама Європейська Комісія перебуває під багаторівневим демократичним наглядом, а принцип субсидіарності забезпечує ухвалення рішень, якомога ближчих до позиції громадян. Цей прокремлівський наратив дезінформації є частиною давньої стратегії Кремля, спрямованої на те, щоб зобразити ЄС як недемократичний, — справді іронічне твердження, яке походить від джерела, що послідовно працює над підривом демократичних процесів як усередині країни, так і за кордоном. Тиснучи на емоційні тригери, як-от «еліта, що вийшла з-під контролю», і створюючи фальшиву напруженість між інституціями ЄС і національним суверенітетом, ця спроба вкорінення дезінформації має на меті посіяти недовіру та сприяти політичній роз’єднаності в Європейському Союзі.