Фальшиві шоломи, нарукавні знаки із тролінгом: як прокремлівські медіа використали ситуацію в Казахстані
Прокремлівські ЗМІ звинувачують Захід у «кольоровій революції» в Казахстані, але майже ніхто їх не слухає.
Уранці 6 січня російські повітряно-десантні війська, згідно із нашвидкуруч отриманим мандатом Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), висадилися в Казахстані, щоб урятувати ще одного авторитарного правителя, прихильного до Кремля. «Миротворча місія» ОДКБ (до складу якої входять військовослужбовці з Росії, Білорусі, Вірменії, Таджикистану та Киргизстану) була націлена на одну зі своїх країн і мала моторошну схожість з операціями Організації Варшавського договору із придушення народних повстань у власних рядах. Проте цього разу «миротворці», що вийшли на вулиці на зустріч протестувальникам, вдягнули каски та нарукавні знаки ООН без офіційного дозволу.
Протести в Казахстані, викликані зростанням вартості палива, спалахнули 2 січня; довготривале незадоволення громадян швидко перекинулося з одного з обласних центрів на вулиці Алмати й не тільки. Тепер протести, очевидно, придушені ціною людських жертв – щонайменше 163 вбитих, більше тисячі поранених та близько 10 000 затриманих.
Нова гра за старими правилами
Як і безліч разів раніше під час подій, подібних до тих, що розгортаються тепер у Казахстані, для обдурення та замилювання очей активно розповсюджується дезінформація. Казахстанська влада поспішила заблокувати інтернет у країні, залишивши громадян Казахстану без можливості поділитися зі світом своєю версією історії, а сторонніх спостерігачів – із дуже обмеженим доступом до надійних джерел інформації, які не контролюються урядом.
Користуючись улюбленою кремлівською схемою, казахстанська влада швидко знайшла зовнішнього ворога, якого можна звинуватити у протестах: це «керовані іноземними організаціями терористи», які, очевидно, з’явилися звідкілясь у великій кількості.
Схема кольорової революції
Однак цього разу Кремль розгорнув свої військові сили швидше за своїх спритних пропагандистів, як це було у Білорусі у 2020 році. І тому сторінка правил гри, запозичена казахстанською владою, виявилася не сучасною, а скоріше з 1990-х. Це призвело до незручного розриву між наративами дезінформації, які походять із Кремля, і тими, які використовує Астана. Кремль був єдиним, хто поширював дезінформацію про «технології Майдану» та “«кольорові революції»”, знову наполягаючи, що за завісою протестів стоїть дестабілізуюча рука Заходу. Тимчасом казахстанський уряд у своїх повідомленнях намагався відокремити мирних протестантів від озброєних груп, відкидав припущення про втручання Заходу, чітко заявив, що «кольорова революція» – це не те, що відбувається в Казахстані, та поклав провину на «терористів» або «ісламських терористів».
У той же час місію ОДКБ зображено як силу, яка рятує Казахстан, підтримує європейську солідарність та руйнує західний план кольорових революцій. Ще одна розбіжність: у той час як казахстанські офіційні канали повідомляють, що місія ОДКБ залишиться у країні від 2 до 12 днів, прокремлівські ЗМІ висловлюються менш точно і говорять про необхідність залишатися стільки, скільки буде потрібно.
“Протести в Казахстані – це спроба Заходу організувати кольорову революцію” – “Групи терористів користуються в Казахстані технологіями Майдану” – “Казахські протести організовано терористами, які пройшли навчання за кордоном”
Тим не менш, кремлівські темники, використані в казахському контексті, не стали несподіванкою, оскільки вони повторюють типову кремлівську мову та наративи, які використовуються як виправдання імперських прагнень Росії та її іноземного авантюризму. Подібні теми постійно використовувалися щодо України, основної мішені прокремлівської дезінформації.
Навряд чи прокремлівські ЗМІ дотримуються цієї лінії випадково: цього тижня, коли увага зосереджена на переговорах між НАТО і Росією, Кремль послуговується ними як черговим способом подати себе оточеним «ворожим Заходом». Дії Заходу, як і було очікувано, зображуються як спроби використати будь-яку можливість, щоб скинути уряди, які йому не до вподоби. Ми чуємо цей наратив у новинах знову і знову, від Майдану до демократичних процесів у Білорусі та самій Росії, і навіть у контексті нібито лихих намірів Євросоюзу проти своїх членів. Але незважаючи на нескінченні повторювання, ці голослівні твердження аж ніяк не наближаються до істини.
10 січня державні чиновники заявили, що ситуацію взято під контроль. Однак, хоча громадянські заворушення в Казахстані, можливо, були тимчасово придушені, незабаром може прийти усвідомлення, що очолювані Москвою війська, напевно, набагато легше запросити у країну, ніж потім позбавитися їх, оскільки Кремль демонструє зростання апетиту щодо сфер свого впливу у ближньому зарубіжжі.
