Три дезінформаційних наративи Кремля про розширення НАТО
Після вступу Фінляндії та Швеції в НАТО Кремль посилив свої дезінформаційні кампанії, застосовуючи класичну риторику, аби підірвати рішення цих держав.
Невдовзі після вступу Фінляндії в НАТО у квітні 2023 року країна зрозуміла справжню ціну свого членства в Північноатлантичному альянсі. Життя її громадян почало погіршуватися, країна почала «тонути», а рівень безробіття — різко зростати.
І що стало причиною цих нещасть? Керівництво Фінляндії «віддало» країну в «рабство НАТО», перетворило її на «колонію Імперії» та «намагалося розпочати світову війну» — і все це без згоди її громадян.
Аналогічна риторика з’явилася, коли Швеція вступила в Альянс у березні 2024 року.
Як і завжди з прокремлівською дезінформацією, жодна частина цих наративів не є правдою. Єдина правда, яку можна побачити в цих заявах, — це хвора уява Кремля.
Зміна настрою
Неспровокований напад Росії на Україну 24 лютого 2022 року змусив Фінляндію та Швецію змінити свою думку. Як звичайні громадяни, так і політичні лідери швидко зрозуміли, що стояти осторонь військових альянсів, як раніше, не допоможе в боротьбі з російським імперіалізмом і воєнною агресією.
Коли дві скандинавські країни в травні 2022 року подали заявки на вступ до НАТО (Фінляндія вступила у квітні 2023 року, а Швеція — у березні 2024 року), кремлівська пропагандистська машина запрацювала на повну.
Російські федеральні ЗМІ й посадовці, зарубіжні прокремлівські ЗМІ, а також різноманітні «незалежні експерти» й «аналітики» почали поширювати тези Кремля про те, які апокаліптичні наслідки матиме членство в НАТО для цих двох скандинавських держав, для Європи й, авжеж, усього світу.
Хвилі наративів
Схоже, що перша хвиля наративів мала на меті спочатку переконати Фінляндію та Швецію не подавати заявки, а потім залякати, аби ті відмовилися від думки про членство в НАТО.
Ці наративи часто мали погрозливий характер і ґрунтувалися на ствердженнях, що Фінляндія готує збройний напад на Росію та навіть «світову війну». Фінляндія «повторить руйнівний досвід країн Балтії та Польщі», і вона «неодмінно перетвориться на антиросійський плацдарм для розміщення іноземних військ». Також стверджувалося таке: фіни здебільшого розуміють, що найкращий спосіб гарантувати безпеку Фінляндії — це дотримуватися «нейтралітету», а тому більшість фінів проти членства в НАТО. Проте так звані «еліти НАТО» не дозволяють їм висловлювати свою думку на референдумі.
У більш загальному сенсі розширення НАТО стандартно змальовувалося як «експансія», через що Фінляндія зі Швецією втрачають право на самоуправління, а розширення Альянсу не є їхнім бажанням, а є прагненням НАТО оточити Росію. До того ж, за цими брехливими наративами Кремля, НАТО порушила обіцянку, яку вона дала наприкінці холодної війни, не розширюватися «на жоден дюйм на схід». Також у цих наративах стверджувалося, що саме це й стало причиною «теперішнього кровопролиття в Україні».
Зміна характеру наративів
Коли Фінляндія та Швеція подали заявки на вступ, Кремль почав поширювати наративи, намагаючись зупинити або відкласти цей процес. Прокремлівські ЗМІ радісно повідомляли про те, як деякі члени НАТО не поспішали приймати Швецію, зокрема передрікали їй, що вона ніколи не зможе вступити в Альянс.
Щойно Фінляндія стала членом НАТО, тон кремлівської пропаганди знову змінився. Вона стверджувала, що держава недовго буде в НАТО, тому що її громадянам не дали змоги висловити свою думку. За дезінформаційними повідомленнями Кремля, Фінляндія вже почала відчувати негативні економічні наслідки її щойно здобутого членства.
А остання група наративів була присвячена наслідкам членства Фінляндії та Швеції для безпеки обох країн і Європи. Ці наративи робили особливий акцент на контрзаходах, яких Росія погрожувала вжити.
Якщо коротко, початкова мета наративів проти членства Фінляндії в НАТО полягала в тому, аби відмовити країну від подання заявки, після її подання — переконати не вступати, а після вступу ці повідомлення змальовували максимально похмурі наслідки цих дій.
Ця модель повторювалась і під час прийняття Швеції, якій для вступу знадобилося на рік більше, ніж Фінляндії. «Чому не було референдуму?» — питали прокремлівські ЗМІ, коли держава подала заявку на вступ. Для дезінформаторів Кремля відповідь була очевидною: американці все вирішили за шведів.
Риторика реакції
У своєму дослідженні «Риторика реакції», спеціаліст із політичної економіки Альберт Гіршман виділив три основних риторичних аргументи в реакції на соціальні зміни: викривлення, марність, небезпека. Хоча класичний твір Гіршмана не стосувався міжнародних відносин, ці три модальності добре відображають тези Кремля про розширення НАТО.
«За тезою викривлення, — пише Гіршман, — будь-яка умисна дія, спрямована на покращення якогось аспекту політичного, соціального або економічного ладу, лише погіршує те становище, яке намагаються виправити».
Отже, як стверджують російські наративи, Швеція та Фінляндія, вступаючи до НАТО, мали на меті посилити свою безпеку, але насправді розширення НАТО спричинить нестабільність: «Висловлюючи свій намір вступити до НАТО, Фінляндія та Швеція суттєво послабили свою національну безпеку. […] Тепер кожен фін і швед має зрозуміти, що в них на лобах намальована мішень». Авжеж, членство в НАТО стане «самогубством». Реакція Кремля ідеально відповідає тезі про викривлення.
Друга категорія, за Гіршманом, — теза про марність. Відповідно до неї «спроби соціальної трансформації є марними, вони просто не „залишать сліду“». Варіацією на цю тему є наратив, який провіщав Фінляндії та Швеції, що вступ до Альянсу буде таким повільним, що вони не встигнуть стати його членами до його очікуваного занепаду.
Третя теза Гіршмана — небезпека — «стверджує, що ціна запропонованої зміни або реформи надто висока, оскільки вона ставить під загрозу деякі з попередніх цінних досягнень». Утілюючи це твердження, інший ключовий наратив Кремля запевняє, що фіни та шведи здебільшого не підтримують членства в НАТО, адже розуміють, як воно загрожує тяжко здобутому добробуту їхніх країн: «Воєнні витрати, імовірно, виростуть, а от соціальні витрати скоротяться. Добробут погіршиться». Відмовляючись від воєнного нейтралітету, який влаштовував ці дві скандинавські країни десятиріччями, вони ставлять під загрозу не лише мир, а й свій добробут.
Маніпулятивні реакції Кремля на рішення Швеції та Фінляндії вступити до НАТО на тлі повномасштабної воєнної агресії Росії проти України наочно ілюструють тези Гіршмана про викривлення, марність і небезпеку. Реакції Кремля — це класичні спроби дискредитувати раціональне рішення, прийняте двома скандинавськими державами перед екзистенційною загрозою, яку становить їхній агресивний сусід.
Наступна хвиля наративів
Кремлівська дезінформаційна машина повторить фінський і шведський сценарій для будь-яких інших країн, які намагатимуться вступити в НАТО.
Уже торік російське федеральне інформаційне агентство ТАСС переконувало лідерів Молдови не приймати «небезпечне» рішення про вступ в Альянс. Російський федеральний пропагандистський рупор ТАСС запевняв, що громадяни Молдови прагнуть спокою, тиші й нейтралітету, але — продовжує свої маніпуляції ТАСС — їм не дадуть права висловити своє заперечення проти вступу в НАТО на референдумі, як це було у Фінляндії та Швеції.
У найпершому прикладі в нашій базі даних про НАТО за березень 2015 року була аналогічна тематика про так званий масовий мітинг проти членства в НАТО, що відбувався в Братиславі. Фото так званого мітингу, який виявився бурхливим, було підробкою.
На сьогодні в EUvsDisinfo є понад 3300 справ про НАТО, і ми продовжуватимемо відстежувати й викривати дезінформацію, яка має на меті підривати репутацію Альянсу та поширювати брехливі наративи.
