Хто не з нами, той проти нас!
У кремлівських пропагандистів немає важливіших завдань, ніж звинувачувати інших, особливо Брюссель і Вашингтон, у неправомірних діях. Вони йдуть на такі кроки, щоб відвернути увагу громадськості від внутрішніх проблем простих росіян і запеклої війни проти України, на якій Росія зазнає великих втрат. Перекладання провини також сприяє затопленню та забрудненню міжнародного інформаційного простору.
Куди ж без наклепів на президента Зеленського?
Класичний прийом Кремля — дискредитація президента Зеленського заявами, що його уряд утримує владу завдяки перевороту, без чесних виборів, і що він очолює країну всупереч істинним бажанням українського народу. Ці кліше ґрунтуються на одвічних багаторазових повтореннях наративів про протистояння еліт і народу, а також утрату суверенітету. Цією новиною вже нікого не здивуєш. Однак нещодавно до цього наративу додався ще один: Зеленський може бути президентом, але тепер його президентство більше не є легітимним, адже закінчився його перший стандартний термін перебування на посаді. Офіційне російське урядове інформагентство «Российская газета» назвало його «узурпатором, хоча навряд чи хтось в Україні готовий називати його саме так, оскільки він залякав всю Україну».
Забудьте про війну. Забудьте про конституцію. Поговоріть про щось інше…
Є декілька причин, чому це можна вважати маніпуляцією та дезінформацією. Ця тактика називається whataboutism («як щодо»). По-перше, Кремль «забуває», що Росія розпочала повномасштабну війну проти України зі щоденними атаками на міста й цивільні об’єкти, у результаті чого доволі важко (або й неможливо) уявити проведення вільних і справедливих виборів навіть за умов мінімальної безпеки по всій країні. По-друге, ця війна змусила українську владу оголосити воєнний стан для захисту країни, а конституція України прямо забороняє проведення президентських виборів в умовах воєнного стану. По-третє, Кремль намагається нав’язати думку, що Україна просто піддається «залякуванню» Зеленського.
Важко повірити в жалюгідні закиди Кремля в тому, що Зеленський є нелегітимним і страхітливим правителем, особливо зважаючи на активні політичні дискусії, які відбуваються в Україні впродовж останніх років. Такі теми, як закон про мобілізацію чи зміна головнокомандувача, викликали жваві дискусії. Швидше за все, політтехнологія Кремля є відображенням репресій, що постійно посилюються всередині Росії, особливо після суттєвих маніпуляцій під час переобрання Путіна.
Кампанія Кремля, спрямована на те, щоб поставити під сумнів легітимність Зеленського, наразі поширилась і на питання щодо підтримки України з боку ЄС. Виникають безглузді, але оманливі питання: чи легітимні партнери України? Чи є правова можливість Союзу виділяти кошти й надавати гуманітарну допомогу Україні? Насправді ці оманливі питання є лише черговими спробами посіяти сумніви в системі ЄС напередодні виборів до Європейського парламенту, які відбудуться 6–9 червня.
…однак не варто забувати про Глобальний саміт миру у Швейцарії
Дезінформаційні наративи, що стосуються майбутнього Глобального саміту миру у Швейцарії 15–16 червня, від участі в якому Москва намагається застерегти, переманити чи переконати інші країни, можна назвати не інакше як блефом Кремля. Можливо, є побоювання, що чимало країн справді вимагатимуть припинення російської війни. Стверджувати, що на жодному документі не може бути підписів із міркувань легітимності, — означає займатися ще більшим словоблудством.
На нещастя для Кремля, ЄС, ООН, НАТО та інші розсудливі країни вважають Зеленського легітимним президентом. Про це навіть повідомило російське інформаційне агентство «ТАРС».
Панування «монстра-цензора» в ЄС і продовження репресій у Росії
Коли 17 травня було погоджено нещодавні обмежувальні заходи ЄС (відомі як санкції), ще чотири інформаційні агентства — Voice of Europe («Голос Європи»), «РИА Новости», «Известия» та «Российская газета» — опинилися під загрозою припинення своєї мовної діяльності в ЄС. Причина, із якої держави — члени ЄС ухвалили ці одностайні рішення щодо санкцій, та сама, що й у випадку з іншими інформаційними агентствами, які раніше стали їхнім об’єктом. Вони перебувають під постійним прямим або опосередкованим контролем керівництва Російської Федерації. Окрім того, вони відіграють важливу роль у просуванні й підтримці військової агресії Росії проти України, а також у дестабілізації сусідніх країн.
Ці інформаційні агентства називають себе засобами масової інформації, проте їм краще пасує роль відділу пропаганди військового міністерства. Вони стали інструментом Кремля для ведення війни в інформаційному просторі.
Не дивно, що реакція Москви так нагадує умовний рефлекс у вченні І. Павлова. Вони докладають максимум зусиль, щоб відвернути увагу громадськості від репресій, які чинить Росія, її відвертої цензури й тотального контролю над медіапростором, які ми задокументували в нашій п’ятитомній серії з аналізом (відсутності) свободи ЗМІ в Росії. Критичний коментар, думка чи діяльність можуть стати (і насправді стають) причиною ув’язнення на декілька років.
Так дивно й смішно спостерігати за занепокоєнням щодо свободи ЗМІ громадян Європи, яке висловив спікер Держдуми В’ячеслав Володін у своєму телеграм-каналі: «Вони [європейські політики] блокують будь-яку альтернативну точку зору, знищують свободу слова, а також порушують право на вільне поширення й отримання інформації… [вони] відмовляють мешканцям європейських країн у доступі до об’єктивної та достовірної інформації».
Слід зазначити, що Володін перебував у найближчому оточенні російської влади з 1999 року, зокрема як віцепрем’єр, заступник керівника адміністрації Путіна, а тепер — спікер Думи (парламенту). Також нагадуємо, що Росія запровадила закони про цензуру, ухвалені під його керівництвом з березня 2022 року, а також саджає до в’язниці журналістів, блогерів і цивільних правозахисників.
Цього тижня також на нашому дезінформаційному радарі
- Словаччина — хто стоїть за нападом на прем’єр-міністра Роберта Фіцо?
На щастя, напад на Роберта Фіцо не закінчився політичним вбивством. Ми цитуємо слова таких лідерів, як президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, які рішуче засуджують напад. Однак прокремлівська екосистема вхопилася за ситуацію та використала її як привід заявити про зловісні конспірологічні теорії: за нападом стоїть глобалістський ЄС. За іншою версією за замахом стояли терористи, яких спонсорували НАТО й Україна. З іншого боку, пропагандистський рупор Кремля Володимир Соловйов бачив ситуацію в ширшій перспективі, адже не забув згадати нещодавню катастрофу гелікоптера в Ірані: це англосакси! Або ж, як заявило посольство Росії в Єгипті: «Захід дійшов до того, що намагається вбити політиків, які виступають проти війни з Росією, до якої привів Вашингтон».
- Повертаємось до Грузії: протести — це спланована операція ЦРУ за сценарієм Майдану
Чуєте крик? Це все дії темної руки Заходу! Демонстрації в Грузії стосуються скандального закону про «іноагентів», який нагадує російську модель. Прокремлівська система традиційно приписує ці протести ЄС / Заходу, одночасно позбавляючи свободи дій і внутрішньої політичної волі сотні тисяч простих людей, які вийшли на демонстрації по всій Грузії.
Жоден тиждень не обходиться без цього дезінформаційного наративу. Відповідно до сценарію Кремля, необхідно робити постійні спроби підірвати народну довіру, підтримку, волю та рішучість надавати допомогу Україні. Неважливо, наскільки доведеться спотворювати чи виривати фрази з контексту. У цьому випадку, попри нещодавні рішення НАТО більш активно брати участь у довгостроковій підтримці України, ціллю є генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.
