Так звані «президентські вибори» Лукашенка в Білорусі
Сьомий термін Лукашенка
Сімдесятирічний білоруський автократ, який обіймає посаду президента в Мінську з 1994 року, готується провести коронацію на черговий п’ятирічний термін, що загалом становитиме 35 років при владі.
Після фальсифікації результатів виборів, що відбулися в серпні 2020 року, Лукашенко залишився на посаді завдяки двом факторам — жорстокому придушенню продемократичних протестів у країні, а також політичній та економічній підтримці з боку Росії.
Щоб запобігти масштабним заворушенням, аналогічним тим, які спостерігали у 2020 році, Лукашенко прагне викорінити громадянське суспільство в Білорусі, розпускає всі опозиційні політичні партії та залякує білоруське суспільство за допомогою постійних порушень основних прав і свобод людини.
Ми описували тривожні події в Білорусі в наших попередніх статтях тут, тут і тут. Цього разу процедура перепризначення Лукашенка, офіційно іменована «президентськими виборами» і запланована на 26 січня 2025 року, виглядає абсурднішою, ніж будь-коли. Немає жодних альтернативних кандидатів, є лише чотири номінальних, які намагаються не критикувати політику Лукашенка й уважають за краще нападати на реальних політичних опонентів режиму.
У «політичній програмі» Лукашенка розхвалюються досягнення, здобуті за час його 30-річного правління, засуджуються західні санкції та НАТО, а також стверджується, що «весь світ довкола нас охоплений полум’ям». Саме тому він обіцяє надати пріоритет відносинам із Росією, а також відновити діалог із Заходом.
Передвиборчий театр: 7 секунд…
Незважаючи на трагікомічний статус так званих «альтернативних» кандидатів, білоруські державні інформагентства щосили намагались уникати згадування їхніх імен і передвиборчих програм під час виборчої кампанії. Режим Лукашенка не бажав викликати жодного суспільного інтересу до «виборів» і доклав максимум зусиль, щоб перетворити кампанію на ледь помітну для громадськості подію.
Єдина дуже коротка згадка про наявність якогось «альтернативного кандидата» тривала лише 7 секунд на державному телебаченні, де згадувалося, що їм надали можливість виступити з короткими промовами на громадському телебаченні. Однак у наступних репортажах ішлося про державні стипендії, які Лукашенко присудив групі талановитої молоді, і був наданий аналіз його виступів.
…і ще 3 секунди
В аналогічний спосіб в іншому репортажі державного телебачення, присвячений «виборам», або, як їх називали, «найважливішій політичній події року», зволіли зосередитися на хронології «виборів». Ведучий новин запевнив, що все йде за планом, а ситуація є «спокійною та рівною». Упродовж трьох секунд трансляції уважні глядачі помітили, що в бюлетені для голосування будуть зазначені й інші особи, крім Лукашенка.
Саме три секунди демонстрували стенд із листівками п’яти кандидатів, установлений на одній з виборчих дільниць. Загалом у випуску відсутня інформація про кількість номінальних кандидатів у президенти, а тим паче про їхні імена.
У телевізійному репортажі більше ефірного часу приділили директору школи, де розташована виборча дільниця. У стилі «дякую, великий лідере» директор детально розповів про те, як добре відремонтували будівлю школи, і запевнив телеглядачів, що нові килими й освітлення «безумовно створять святкову атмосферу та позитивний настрій серед виборців».
Цілодобове висвітлення діяльності Лукашенка
У той час як державні інформагентства вкрай неохоче згадували навіть імена «альтернативних» кандидатів, Лукашенко незмінно домінував у щоденних репортажах на всіх державних платформах. Його візити до Оману, Об’єднаних Арабських Еміратів і Росії в грудні 2024 року широко висвітлювалися, а державні інформагентства щосили намагалися показати Лукашенка в гарній фізичній формі. Крім того, вони стверджували, що Лукашенко нарубав велику купу дров перед самітом Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) у Санкт-Петербурзі. У попередні роки білоруські глядачі бачили, як Лукашенко грає в хокей, що здається ризикованим для 70-річної людини.
Інші пропагандистські програми пішли ще далі, стверджуючи, що вибори насправді слугують перешкодою для великого правителя, який «сконцентрований лише на своїй роботі» і «більше дбає про благополуччя країни, коли перебуває в [закордонних] поїздках, ніж про своє електоральне его».
Фейкова легітимність
Звісно, після 26 січня Лукашенка оголосять переможцем, проте за всім цим маніпулюванням людською свідомістю криється дилема. Режим хоче, щоб якомога більше білорусів прийшли на виборчі дільниці та здійснили своє волевиявлення, водночас зображаючи вибори як несуттєву подію, щоб не допустити навіть найменшого опору Лукашенку.
У рамках пролукашенківської кампанії державні інформагентства постійно інформували про так званий «Марафон єдності» — серію культурно-пропагандистських заходів, організованих по всій країні з жовтня 2024 року до січня 2025 року.
Найближча соратниця Лукашенка Наталія Кочанова назвала заходи, проведені в рамках «Марафону єдності», «подарунком глави держави білоруському народу». Вони передбачали ток-шоу за участі державних пропагандистів і масштабні публікації, що возвеличують результати 30-річного правління Лукашенка.
У репортажах державного телебачення незмінно стверджувалося, що заходи, проведені в рамках «Марафону єдності», були дуже популярними серед місцевих жителів, тоді як кадри, які представили державні телеканали, демонстрували доволі обмежену кількість учасників.
Хто такі «міжнародні спостерігачі»?
Вибрані підставні «міжнародні спостерігачі» будуть такими ж дивними, як і самі «вибори» і репортажі державних інформагентств.
ОБСЄ отримала запрошення лише за 10 днів до 26 січня, що унеможливило організацію повноцінної місії зі спостереження за виборами. Дев’ятого січня Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини й Парламентська асамблея публічно заявили, що Білорусь не запрошувала держави — учасниць ОБСЄ спостерігати за процесом. У заяві ОБСЄ висловлюється жаль у зв’язку з тим, що відсутність спостерігачів завадить неупередженому й незалежному оцінюванню виборчого процесу. Упродовж понад 20 років місії спостерігачів ОБСЄ виявляли, що всі президентські, парламентські й місцеві вибори в Білорусі не відповідали міжнародним стандартам. ОБСЄ підтвердила свою заяву від 9 січня.
Під час однієї пропагандистської програми на білоруському державному телебаченні про це говорили цілком відкрито: «Шукаєте пил чи бруд? Зазвичай його приносять західні спостерігачі, коли заходять у своїх черевиках в нашу чисту домівку». Проте інші державні інформагентства, мабуть, ввели глядачів в оману, змусивши їх повірити в присутність відомих міжнародних спостерігачів.
Наступного дня після публікації заяви ОБСЄ в репортажі державного телебачення про цю подію не згадували. Натомість у ньому йшлося: «Ми чекаємо на міжнародних спостерігачів, які зможуть дати об’єктивну оцінку [виборчому процесу]. Уперше наш виборчий кодекс перекладено англійською мовою для використання іноземцями». У тому ж телерепортажі стверджувалося, що на той час у Білорусі було акредитовано 362 міжнародних спостерігачі із 40 країн. Найімовірніше, це особи, запрошені приватним чином, серед яких — деякі прихильники Лукашенка з країн ЄС, а також особи, що входять до місії спостерігачів Співдружності Незалежних Держав (СНД/CIS), яку очолює Росія, — організації, що складається з дев’яти пострадянських держав з адміністративними центрами в Москві та Мінську.
Наймані працівники, що займаються імітацією
Голова місії спостерігачів від СНД Леонід Анфімов високо оцінив готовність Білорусі проводити виборчі процеси «відповідно до міжнародних норм і демократичних стандартів». До того як стати чиновником СНД у 2021 році, Анфімов був підлеглим Лукашенка й упродовж багатьох років очолював найвищий орган фінансового контролю Білорусі — Комітет державного контролю. Саме це відомство в червні 2020 року затримало Віктора Бабарика, одного з основних тогочасних кандидатів у президенти, коли той прямував до Центральної виборчої комісії. Згодом Бабарика засудили до 14 років позбавлення волі за політично вмотивованими звинуваченнями. Він і досі залишається за ґратами.
Ексголова Центральної виборчої комісії Лідія Єрмошина, яка обіймала цю посаду впродовж 25 років, і низка інших пропагандистів також активно просувають кандидатуру Лукашенка.
Передвиборчі побоювання Лукашенка — приховування злочину
Незважаючи на масштабні репресії, режим Лукашенка досі прагне уникати будь-яких непередбачуваних подій. У репортажах державних ЗМІ про вибори головну увагу приділяли так званій «безпеці під час виборів» і згадували декілька конкретних проблем. Однією з них були «деструктивні спроби з-за кордону» просувати ідею бойкоту виборів. Інше питання стосувалося нерозголошення імен членів виборчих комісій задля їхнього захисту від «агресивних впливів», як стверджував голова Центральної виборчої комісії Ігор Карпенко.
Режим Лукашенка також заборонив фото- й відеозйомку заповнених бюлетенів, щоб запобігти використанню тієї ж ефективної системи перевірки фальсифікації результатів голосування, яку демократичні сили Білорусі успішно впровадили під час президентських виборів 2020 року. Як ішлося в репортажі на державному телебаченні, фотографія виборчого бюлетеня «не має жодного реального значення, а є лише приводом для спалаху заколоту серед утікачів-екстремістів».
Крім того, за кордоном не було відкрито жодної виборчої дільниці, щоб завадити численній білоруській діаспорі взяти участь у «виборах». Як стверджував один пропагандист, «Сьогодні наші громадяни за кордоном зазнають безпрецедентного тиску. Їхніми думками маніпулюють, і вони не можуть цілком керуватися власними інтересами та інтересами країни».
Лукашенко однозначно «переможе» на цих так званих президентських виборах, які химерно висвітлюють державні платформи й контролюють гротескні «міжнародні спостерігачі».
