Неадекватний Кремль радить Україні продовжувати мріяти про вступ до ЄС

Прокремлівські дезінформаційні ЗМІ намагаються створити непереборні перешкоди на шляху вступу України до ЄС, однак, незважаючи на всю брехню Кремля, Україна визначила своє майбутнє, і це не просто слова.

Прокремлівські розповсюджувачі дезінформації дещо нагадують сновид. Вони мляво просувають свої маніпулятивні історії, щоночі бурмочучи ті самі шаблонні, хворобливі фантазії про російське імперське панування, уперто ігноруючи сувору реальність, яка їх оточує. Зокрема, вони, схоже, мають намір ігнорувати наслідки незаконного повномасштабного вторгнення Росії в Україну для своєї країни.

Тепер ці дезінформаційні сновиди закликають Україну продовжувати мріяти. Підґрунтям для цього став початок переговорів про вступ України до ЄС 24 червня 2024 р. Україна прагне забезпечити собі законне місце в Європі не лише в культурному, але й у географічному плані, приєднавшись до євроатлантичних інституцій, проте цей крок завадить одвічній меті Москви перетворити Україну на продовження свого потворного «я».

Цей момент міг би змусити Москву усвідомити дедалі більші масштаби власної ізоляції й те, що її спровокувала саме війна Росії проти України. Натомість російські контрольовані державою та інші прокремлівські ЗМІ працювали над тим, аби переконати себе, що процес вступу України до ЄС — це ілюзія. Власне, Кремль просто заспокоює себе, коли каже, що приєднання ніколи не відбудеться. На думку Кремля, Україна завжди залишатиметься вразливою до російського втручання.

Тож нумо рахувати метафоричних овець заперечення, як це роблять російські пастухи дезінформації, поринаючи в неспокійний сон!

Не бачити вступу, не чути про вступ, не говорити про вступ

Найпомітнішою була заява прокремлівських ЗМІ й коментаторів про те, що вступ України до ЄС ніколи не відбудеться. Якщо це й станеться, то в такому далекому майбутньому, що ця подія вже не матиме жодного значення. Тож, по суті, ніколи.

Деяким коментаторам подобається додавати дрібку глузування до соусу з власних образ. В одному з інтерв’ю депутат Держдуми Росії Олександр Бородай висміяв вступ України, назвавши його «недосяжним найближчим майбутнім», і сказав, що переговори схожі на «біганину кози за морквою, що висить у неї перед носом».

Улюблена тактика, характерна для прокремлівської дезінформації, полягає в тому, щоб вибірково обирати коментарі західних політиків або офіційних осіб і роздмухувати їх до неймовірних масштабів.

Наприклад, у своїх коментарях Росія посилалася на заяву чеського міністра в справах Європи Мартіна Дворжака про те, що вступ України триватиме понад 10 років, а це «невтішний сигнал» для України. Насправді коментарі міністра не були такими песимістичними. Він описав процес вступу своєї країни як такий, що тривав 15 років, хоча офіційні переговори почалися ще в 1998 році.

У деяких статтях стверджувалося, що Україна просто не має необхідних ресурсів для завершення цього процесу. Зважаючи на цю точку зору, вступ є надто складним, а перешкоди — непереборними.

Крім того, декілька прокремлівських коментаторів натякнули, що вступ — це підступний прийом, оскільки ЄС розгляне вступ лише в тому випадку, якщо Україна відмовиться від власних територій заради миру з Росією. «Джерело» в доволі суперечливий спосіб поєднало деякі коментарі колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона, який в усіх інших аспектах був палким прихильником України.

Клуб «Україні — ні»

Також з’явилося ще декілька маргінальних дезінформаційних наративів. У першому стверджувалося, що вступ України матиме негативні наслідки для ЄС. Ця порада звучала з вуст прокремлівських коментаторів практично в такому ж дбайливому тоні, як слова несамовитих вандалів, які перебувають біля вашого дому й стверджують, що виклик поліції може негативно позначитись на вашому психічному здоров’ї.

Наприклад, в одній статті потенційне членство України описувалось як «значний тягар» для ЄС із «наслідками» для європейської економіки. Ми можемо лише подякувати маніпулятивній інформаційній операції Кремля під назвою «Правда» за її «щиру» стурбованість, проте ЄС сам вирішить, що для нього краще.

Другий наратив був присвячений країнам ЄС, які скептично налаштовані щодо членства України. Очевидна мета полягала в тому, щоб згадати давні протиріччя й реальні проблеми та представити їх як непереборні перешкоди. Прокремлівські ЗМІ з радістю передавали коментарі політиків, які вони могли витлумачити як рішуче неприйняття вступу.

Наприклад, «Правда» послалася на заяву міністра оборони Польщі Владислава Косіняка-Камиша про те, що Україна не вступить до ЄС, допоки Київ і Варшава не вирішать своїх розбіжностей щодо Волинської трагедії (відомої як «Волинська різанина») 1943 року. Проте в той час, як польський міністр представив це питання як проблему, яку слід вирішити, прокремлівські ЗМІ зобразили його як проблему, яку неможливо вирішити.

Інформагентства використали аналогічну тактику, щоб описати стурбованість Угорщини мовними правами етнічних угорських меншин у Закарпатті. На думку Кремля, українські націоналісти прагнули «знищити» угорську мову. Це твердження є хибним, навіть якщо існують деякі протиріччя. Український уряд прагнув затвердити українську мову як державну, водночас уживаючи відповідних заходів для дотримання прав мовних меншин. Однак прокремлівські коментатори зобразили цю суперечку як нерозв’язну, а отже, фатальну для амбіцій України щодо вступу до ЄС.

Принагідно слід зазначити, що Польща чи Угорщина (або будь-яка інша країна ЄС, як на те) могла накласти вето на початок офіційних переговорів про вступ України до Союзу. Жодна з них не зробила цього.

Наш короткий огляд був би неповним без декількох дивних тверджень. Наприклад, російськомовне інформагентство, яке нелегально діє на тимчасово окупованих територіях України, заявило, що членство в ЄС означатиме поневолення України та знищення української ідентичності, що є приголомшливим прикладом того, як звинувачення водночас є зізнанням.

Інший коментатор підтримав цю ідею, заявивши, що членство в ЄС означатиме «поневолення» і «знищення» українського народу. Кому потрібен психоз із такою проєкцією?

Надія є

Справді, тривала війна є однією з перешкод, і країні доведеться пройти складний процес реформ, перш ніж вступити до ЄС. Але правдивим є також той факт, що інші країни вже підкорили цю вершину, що війна не триватиме вічно та що Україна має екзистенційну мотивацію виконати умови для вступу до ЄС. Водночас мета України щодо вступу до ЄС — не просто мрія, а реальність.

Тож надія є. Боротьба України за територіальний і геополітичний суверенітет далека від завершення. Однак українське керівництво не спить. Тим часом прокремлівські пропагандисти сплять на ходу, упевнено крокуючи до геополітичної ізоляції своєї країни й тішачи себе хворобливими фантазіями про російське імперське панування.