Кремлівське мандрівне шапіто

Прокремлівська дезінформація вихваляє реальних чи уявних друзів Росії, намагається утихомирити своїх жителів, відволікає увагу від російських негараздів в Україні, звинувачує Захід у всіх бідах світу та вивергає конспірологічні теорії й апокаліптичні пророцтва.

Із кожним наступним днем російської загарбницької війни проти України прокремлівські дезінформаційні ЗМІ відчайдушно намагаються відшукати нові теми на будь-який смак, здатні відволікти увагу від того, в яку халепу встрягла Росія на українській території. Світ охоплений невизначеністю, і Кремль прагне використати цей тривожний час для поширення своєї дезінформації, відволікання уваги та обману.

Цього тижня ми можемо звузити дезінформаційні казки Кремля до двох основних аксіом. По-перше, життя в Росії краще, ніж будь-коли, і вона оточена друзями, які непохитно підтримують Кремль. По-друге, усе, чого торкається «злий Захід», іде прахом. Отже, його занепад неминучий.

Загравання з Далеким Сходом

Як це прийнято за будь-якого авторитарного режиму, кожен крок його «славетного лідера» заслуговує невідривної уваги й похвали. Висвітлення прокремлівськими ЗМІ дводенного женихання Путіна в Китаї символізує саме такий підхід. Воно отримало широке висвітлення з акцентом на «безмежне» партнерство між Росією та Китаєм. Однак для Кремля це також стало можливістю проштовхнути дезінформаційне кліше про Росію як миролюбну країну, яка вдає стурбованість «пошуком рішення» в Україні.

Звісно, вони також не оминули нагоди заспівати дифірамби своєму «безмежному» партнеру. Але коли друзів у тебе як кіт наплакав, доводиться задовольнятися тими, хто ще залишився. І, мабуть, здебільшого для внутрішнього вжитку, щоб відволікти увагу від вільного падіння російської економіки, більшість прокремлівських ЗМІ вихваляли рекордні показники експорту природного газу та нафти до Китаю.

Враховуючи всю помпезність і церемоніальність поїздки Путіна до Китаю, візит міністра закордонних справ Росії Лаврова до іншого любого друга на Далекому Сході залишився майже непоміченим. Майже. Деякі прокремлівські ЗМІ вхопилися за цю поїздку до Північної Кореї, повторюючи аналогічні дифірамби «новому рівню партнерства» та водночас підкреслюючи «стратегічну роль» КНДР для Росії. Як і під час ранішого побачення Путіна з Кім Чен Ином, прокремлівські політичні коментатори вкотре зосередилися на просуванні ідеї про те, що російсько-північнокорейське партнерство є серйозним головним болем для Заходу та зрештою призведе до його занепаду.

На внутрішньому фронті без змін

Демарші російських лідерів, які крокували червоними доріжками на Далекому Сході, були тісно пов’язані з посиленим наполяганням на тому, що життя в Росії прекрасне, незважаючи на накладені на неї санкції. Ці дезінформаційні ідеї про нібито неефективні санкції є очевидною спробою підготувати російську аудиторію до наступного пакету санкцій ЄС, який наразі готується. Якщо ці санкції насправді такі беззубі, то чому так нагально потрібно говорити про них?

У подібній манері заплющування очей і прийняття бажаного за дійсне прокремлівські ЗМІ продовжили рятувати своїх споживачів від будь-яких правдивих новин про ситуацію в Україні, натомість зосередившись на вихвалянні Путіна та російського військового керівництва й запевняючи, що передача ATACMS, якої колись так боялися, насправді не мала жодних наслідків. Схоже, що «червоні лінії», проведені Кремлем, часто є лише блідо-рожевими штришками.

Обридлі конспірологічні теорії про ляльковода

Оскільки відволікання уваги та повторення дезінформації були темами тижня в прокремлівських політичних коментаторів, не дивно, що знову випливло обридле прокремлівське дезінформаційне кліше, яке зображує філантропа та фінансиста Джорджа Сороса лихим ляльководом. Для нас це справжнє дежавю, оскільки база даних EUvsDisinfo сповнена подібних звинувачень, що стверджують про втручання Сороса в усі куточки регіону Східного партнерства.

Цього разу їхнім об’єктом стала Вірменія: сумнозвісне прокремлівське інформагентство «Перший канал» «викрило» ймовірні зв’язки між владою Вірменії та Соросом. Само собою зрозуміло, що таке сфабриковане й упереджене телешоу інформагентства, яке вже перебуває під санкціями ЄС, викликало різку реакцію влади Вірменії.

Звинуватити Захід. Знову. І знову

Для прокремлівської дезінформаційної бульбашки тиждень був би прожитий даремно без жодного старого-доброго звинувачення Заходу в усіх бідах світу. Прокремлівські політичні коментатори поспішили встановити взаємозв’язок між Україною та ескалацією конфлікту між Ізраїлем і ХАМАС і покласти провину безпосередньо на Захід. Цей висновок зроблено на основі цілої низки необґрунтованих звинувачень на адресу західних урядів у тому, що вони начебто розпалювали війну. Як правило, цьому наративу протиставляються зарозумілі заяви про непохитну відданість Росії миру та стабільності в усьому світі.

У цьому контексті деякі прокремлівські політичні коментатори щосили просували наратив про те, що Захід втрачає інтерес до України. Знову ж таки, ця дезінформаційна заява є лише адаптацією давнього прокремлівського дезінформаційного кліше про те, що Захід відмовляється від України. Вони співають ту ж пісню щонайменше з 2014 року, однак Захід досі непохитно підтримує Україну.

Кумедна історія прийняття бажаного за дійсне

На закінчення, відповідно до двох вищевикладених аксіом, прокремлівські ЗМІ також продемонстрували класичний приклад прийняття бажаного за дійсне, приділяючи непомірну увагу будь-яким реальним або уявним тріщинам у єдності Заходу. Нещодавно вони звернули свою невсипущу увагу на саміт ЄС — США у Вашингтоні в пошуках приводу продемонструвати хоч якийсь натяк на розбіжності позицій США та ЄС щодо України та Близького Сходу. Висновки прокремлівських дезінформаційних політичних коментаторів із приводу саміту були, м’яко кажучи, невигадливими: Захід утомився підтримувати Україну, а отже, її економіка та державність неминуче розваляться. Безумовно, дивний висновок, враховуючи безпрецедентну підтримку, яку США та ЄС продовжують надавати Україні.

Інші теми, що потрапили на радар EUvsDisinfo

• Кремлівські агенти дезінформації знову вдалися до повторення старої брехні, зокрема абсурдного твердження про те, що Росія повільно просувається в Україні, щоб зберегти життя своїх солдатів. Фактично зображення російського військового керівництва як гуманного почалося ще наприкінці весни 2022 року, коли стало очевидним, що Україна не капітулює перед російською агресією й не підкориться їй. Реальний показник втрат російської армії складно встановити, оскільки Росія не розкриває жодної достовірної інформації щодо цього. Проте атаки російської піхоти в Україні часто бувають безрозсудними та здійснюються погано підготовленим і погано озброєним особовим складом, що явно суперечить ідеї збереження життів російських солдатів.
• Оскільки безпека критично важливої підводної інфраструктури знову опинилася в центрі уваги ЗМІ, деякі прокремлівські ЗМІ пов’язують диверсію на газопроводі «Північний потік» із прокремлівським дезінформаційним кліше про «втрачений європейський суверенітет». Прокремлівські ЗМІ часто зображують європейські держави васалами, маріонетковими державами або колоніями США. Проте держави — члени ЄС — це суверенні країни, які ухвалюють суверенні рішення щодо своєї внутрішньої, економічної, зовнішньої та оборонної політики.
• Продовжуючи усталену прокремлівську практику використання дезінформаційних відходів, деякі інформагентства пішли ще далі, повторюючи давно спростований наратив про те, що Росія напала на Україну, тому що Київ порушив Мінські угоди. Насправді рішення Путіна вторгнутися в Україну не мало нічого спільного з дотриманням або порушенням цих угод. Фактично з початку війни Кремль навів незліченну кількість іноді взаємно суперечливих «причин» вторгнення. Як неважко здогадатися, жодна з них анітрохи не підкріплена фактами.