Інтерв’ю з Ніно Долідзе: зараз найважливіша явка виборців у Грузії

Ніно Долідзе — громадська активістка та виконавча директорка Міжнародного товариства за справедливі вибори й демократію (International Society for Fair Elections and Democracy, ISFED), головної організації з нагляду за проведенням виборів у Грузії. В інтерв’ю EUvsDisinfo вона розповіла про вплив закону про «іноагентів» на громадянське суспільство, а також про проблему дезінформації й інформаційного маніпулювання проти Грузії, яка дедалі більше загострюється.

Як би Ви оцінили теперішні настрої в громадянському суспільстві Грузії на тлі недавніх змін, серед яких ухвалення закону про «іноагентів»?

Останні два місяці були непростим періодом для громадянського суспільства Грузії, оскільки уряд знову ввів так званий закон про «іноагентів». Цей закон обмежує діяльність неурядових організацій і навішує на отримувачів зовнішнього фінансування тавро «іноземних агентів». Керівна партія «Грузинська мрія» ввела цей закон у 2023 році, але була змушена відкликати його після протестів людей. На жаль, цього разу закон було ухвалено. Організації громадянського суспільства (ОГС) у Грузії доклали багато зусиль, щоб зупинити цей закон.

Вони робили це з кількох причин. Цей закон безпосередньо стосується громадянського суспільства й вільних ЗМІ в країні. Він також впливає на траєкторію зовнішньої політики Грузії на шляху до інтеграції в ЄС. Ба більше, він ілюструє наш відхід від демократії. Ми боролися не лише за себе й за збереження нашого громадянського суспільства, але також за збереження зовнішньої політики Грузії. Ми підтримуємо європейську інтеграцію Грузії з моменту здобуття нею незалежності та заснування нашої ОГС.

Настрої в Грузії доволі прикрі, і кожен розуміє, що уряд не зважив ані на волю грузинського народу, ані на рекомендації наших міжнародних партнерів. Тому тепер усі готуються до парламентських виборів, зокрема ОГС, які зазвичай над виборами не працюють. Кожен дійсно намагається брати участь у цьому процесі, підтримувати вільні й справедливі вибори, просвіту виборців або підтримувати нашу діяльність зі спостереження за проведенням виборів. Тому зараз наш настрій знову спрямовано на боротьбу за свободу, демократію та європейську інтеграцію. Ми боремося за майбутнє нашої країни, за демократичний розвиток і європейське майбутнє, тому що не хочемо повертатися назад.

Як би Ви охарактеризували рівень обізнаності в Грузії щодо впливу закону про «іноагентів» на зовнішню політику? Чи розуміє більшість людей, що він може вплинути на траєкторію інтеграції в ЄС?

Я б сказала, що більшість людей розуміє, що цей закон спрямований не лише проти ОГС, але й проти інтеграції Грузії в ЄС. Однак ЗМІ в Грузії дуже поляризовані, і наші проурядові ЗМІ використовують свою пропагандистську машину, щоб приховати, наскільки цей закон зашкодить нашому європейському майбутньому. З іншого боку, є цифрові ЗМІ, які демонструють реальність. Цілком очевидно, як молодь бореться проти цього закону. Це люди, які народились у вільній Грузії. Вони мають доступ не лише до національних джерел інформації, але й до джерел за межами країни.

Звичайно, є люди, особливо проурядові громадяни, які вірять заявам уряду про рух у напрямку ЄС, але тільки з гідністю і без втручання в наш суверенітет. На щастя, велика частина суспільства розуміє ситуацію краще. Думаю, доказом цього стали два місяці безперервних демонстрацій у Грузії. Це показало, наскільки добре грузинський народ розуміє проблему й наскільки він готовий відстоювати майбутнє своєї країни.

Чи вважаєте Ви, що ця ситуація й розуміння впливу закону про «іноагентів» на Грузію призведе до збільшення явки на виборах?

Я вважаю, що на цих виборах буде одна з найвищих явок за багато років, тому що дуже багато людей цікавляться виборчими процедурами й участю в них. Ми такого раніше не бачили. Наприклад, деякі люди запитують, як змінити адресу, оскільки вони переїхали з інших міст або сільських районів і тепер живуть у Тбілісі. Крім того, багато емігрантів звертаються до ISFED і ставлять запитання про те, як вони можуть взяти участь у виборах. Ми намагаємося проводити просвітницькі кампанії та кампанії «прийди й проголосуй», а також підтримуємо інші заходи. Подивимося, що буде наприкінці жовтня.

Яку роль, на Вашу думку, відіграє дезінформація в нинішній ситуації?

На жаль, у Грузії багато інформаційного маніпулювання та дезінформації, особливо в проурядових ЗМІ та соціальних мережах. На цю пропаганду й інформаційне маніпулювання витрачаються величезні кошти.

У Грузії більшість людей отримують інформацію із соціальних мереж, особливо з Facebook. У звіті Meta про загрози за перший квартал 2023 року повідомляється про видалення 80 облікових записів, пов’язаних з урядом Грузії, через скоординовану недостовірну поведінку. Це переконливий доказ того, що урядові суб’єкти поширюють дезінформацію та пропаганду для дискредитації організацій громадянського суспільства, ЗМІ й опозиції. Це відображає масштаб проблеми й те, скільки коштів на це витрачається.

Ще одна проблема, про яку я хотіла б згадати, полягає в тому, що раніше дезінформація була переважно внутрішньою, але з минулого року маніпулятивні мережі, із якими ми зіткнулися, походили не з Грузії, а з Росії. Ці мережі створювалися за межами країни, а використані формулювання та повідомлення були «не дуже грузинськими». Ці облікові записи також використовувалися для поширення дезінформації, спрямованої проти ОГС та опозиції, на підтримку проурядових суб’єктів. Ми дуже боїмося високого рівня іноземних маніпуляцій інформацією та втручання на цих виборах з боку не лише внутрішніх суб’єктів, але й Росії.

Чи вважаєте Ви, що дезінформація чи інформаційне маніпулювання відіграли певну роль в ухваленні цього закону?

Думаю, так. Дуже важко оцінити реальний вплив дезінформації, але, на жаль, схоже, що пропагандистська машина спрацювала. Наприклад, цей закон використовував «прозорість» як частину свого основного дезінформаційного наративу. Стверджувалося, що уряд уже працює прозоро, але цей закон потрібний, аби показати, скільки коштів отримують організації громадянського суспільства Грузії і як вони витрачають ці кошти. Проте ви можете легко зайти на будь-який вебсайт кожної відомої організації громадянського суспільства, зокрема нашої, і дізнатися, скільки спонсорських коштів вона отримує. Ми публікуємо річні звіти, які містять усю інформацію про річний бюджет і витрати. Ми подаємо щомісячні декларації до податкових органів про наші доходи. Тому немає жодних питань до «прозорості» організацій громадянського суспільства.

На жаль, уряд, проурядові суб’єкти, ЗМІ й так звані експерти використовували цей наратив у своїй дезінформаційній кампанії проти ОГС. Звісно, були люди, які повірили. Хто не хоче прозорості? Тому дехто був дуже сприйнятливий до цього наративу. Зрештою історія про «прозорість» вплинула на невелику частину населення, але велика частина суспільства невдовзі зрозуміла, що це просто пропагандистський сюжет.

Я думаю, що Грузія зараз перебуває на роздоріжжі, а майбутнє багато в чому визначать результати виборів у жовтні. Якщо чинний уряд переможе й цей закон залишиться чинним, вони дійсно зможуть змусити нас замовкнути. Організаціям громадянського суспільства, зокрема й нашій, найімовірніше, доведеться залишити країну. Якщо це станеться, прогрес Грузії буде зведений нанівець, оскільки всі прогресивні люди з відкритим світоглядом будуть змушені продовжити свою роботу за межами країни.

Ми вже вивчаємо способи виживання в умовах цієї екзистенційної загрози. Також можливо, що уряд почне застосовувати цей закон до початку виборів. У такому разі вони можуть заморозити наші рахунки, накласти на нас штрафи або застосувати інші обструктивні санкції. Ми досі не знаємо, як вони будуть контролювати нашу діяльність. Чи будуть вони «відвідувати» нашу організацію з вимогами надати документи або обладнання? Ми не уявляємо, наскільки далеко вони хочуть зайти, щоб зупинити нашу роботу напередодні й під час виборів. Може стати дуже складно навіть спостерігати за виборами, не кажучи вже про кампанію.

Ми готуємося до найгіршого сценарію, але я вірю, що Грузія не піде хибним шляхом. У грузинського народу дуже хороше чуття, він не завжди активний, але коли дійсно боїться загрози для майбутнього, чинить правильно.

Хотілося б повернутися до одного з Ваших останніх звітів про антиєвропейські наративи. Повідомлення різних суб’єктів дезінформації, зокрема уряду Грузії, стосувалося того, що ЄС сприяє деградації сімейних і традиційних цінностей. Сексуальна або гендерна різноманітність також зображалася як загроза традиційним цінностям Грузії — до речі, відомий наратив у багатьох інших країнах Східного сусідства ЄС. Чи могли б Ви детальніше розповісти про Вашу роботу із цим типом дезінформації?

Як ви справедливо зазначили, на жаль, не лише Грузія має досвід використання націоналістичних консервативних наративів і релігійних наративів проти західних цінностей. Ми спостерігали це досить давно, але останнім часом бачимо різке збільшення подібної дезінформації. Особливо з того часу, як Грузія стала кандидатом на вступ до ЄС і після початку війни Росії проти України. Загалом, коли ми наближаємося до теми ЄС, кількість дезінформації також дуже помітно збільшується. Ми зачепили це питання в нашому першому звіті, опублікованому наприкінці 2022 року, коли побачили величезний сплеск антиєвропейських наративів тут, у Грузії. Уряд сильно критикував нас за цей звіт, оскільки в ньому розкривались особливості цього дискурсу проти ЄС, захисту прав людини, спільноти ЛГБТК і меншин, що поширювалися проурядовими ЗМІ.

Ми вивчаємо всі дезінформаційні наративи, розповсюджені в політиці та суспільстві Грузії. Це наративи проти суспільств ЛГБТК, антигендерні, але також релігійні наративи. Релігія дуже часто використовується в антизахідних кампаніях, де стверджується, що ЄС відбирає нашу релігію. Можу навести приклад, коли я особисто зазнала цькувань. Під час католицького Різдва я привітала когось у соціальних мережах, і, поки я не опублікувала нічого про православне Різдво, проурядові ЗМІ напали на мене за те, що я святкую лише католицьке Різдво, а не православне. Було смішно спостерігати, як вони використовували це у своїх наративах, але справді важко уявити, що це було темою для телепередачі. Ми стежимо за розвитком наративів, із якими стикаємося, і випускаємо звіти на ці теми. На жаль, ми також бачимо, що ці наративи працюють, наприклад наратив проти спільноти ЛГБТК. Складність у тому, що народ Грузії насправді доволі толерантний і орієнтується на захист прав людини, але водночас Грузія також досить консервативна, традиційна й православна країна. Це робить деяких людей сприйнятливими до такого наративу. Але я б сказала, що наше суспільство розвивається, і дезінформація працює гірше, ніж десять або двадцять років тому. Те саме стосується гендерних стереотипів. Зараз люди більш гендерно чутливі, ніж десять років тому.

Як ми повинні протидіяти цим наративам?

Нам потрібно більше досліджень і експериментів, щоб зрозуміти, як працюють ці наративи, а також як їх спростовувати. Наразі в нас відсутні ефективні інструменти для спростування цих наративів. Ми просто відстежуємо їх, але в нас немає механізмів для превентивних заходів. Якщо в нас буде більше інформації, ми зможемо більш ефективно на них реагувати. Крім інвестицій у дослідження, нам також слід вивчати конкретний досвід різних країн. Міжнародний досвід дуже корисний, але в кожного суспільства є свої особливості, на які слід зважати. Після поширення дезінформації важко усунути завдану нею шкоду. Тому я вважаю, що різні ОГС, науковці й експерти повинні об’єднатись і спробувати розробити превентивні заходи.

Щодо протидії дезінформації, чи є щось, що Ви пробували й що не спрацювало в Грузії? Чи є у Вас хороші або погані методи, якими Ви могли б поділитися?

Я думаю, ми припустилися деяких помилок в нашому ранньому підході — як організації громадянського суспільства, так і захисники демократії загалом, серед яких наші партнери в ЄС. Я вважаю, що ми повинні були діяти негайно щоразу, коли бачили найменші ознаки дезінформації. Наприклад, коли з’являлися хибні твердження про те, що ЄС втягне Грузію у війну, або аналогічні наративи, я думаю, ми не реагували належно. Тим часом керівній партії стало простіше говорити все, що заманеться. Ми повинні були зупинити їх на початковому етапі, щоб підкреслити неприпустимість поширення таких наративів. Загалом я вважаю, що ми повинні протидіяти всілякому відходу від демократії або поширенню дезінформації чи інформаційному маніпулюванню, щоб уникнути подальшого поширення наративу.

Як би Ви оцінили вразливість суспільства щодо дезінформації чи інформаційного маніпулювання? Куди громадянському суспільству слід спрямовувати більше зусиль?

Якщо ви подивитеся на опитування (зауважмо, що вони не є точним мірилом), із одного боку, ви побачите прогресивну частину суспільства, яка зазвичай не вірить дезінформації та перевіряє отриману інформацію. З іншого боку, ви побачите частину суспільства, яка підтримує уряд і має дуже консервативні погляди. Також є середина, яка більш-менш здатна змінювати свої ідеї та думки. Я думаю, нам слід активніше працювати над підвищенням стійкості цієї середньої частини суспільства, оскільки вона може бути більш схильна до впливу дезінформації. Наприклад, у грузинських школах немає спеціального предмета з критичного мислення чи аналізу. А ми повинні сприяти критичному мисленню, аналізу, перевірці фактів у цій частині суспільства й шукати нові способи підвищення її стійкості.

Нам також слід докладати більше зусиль для залучення широкої аудиторії. Більша частина нашої роботи залишається досить елітарною й придатна лише для певної групи. Вона не досягає звичайних громадян. Я розумію, що звичайні громадяни, які зосереджені на своїй повсякденній роботі або мають економічні й інші труднощі, не цікавляться тим, що ми розповідаємо про дезінформацію. Але ми повинні шукати способи донести ці факти до них, щоб підвищити їхню обізнаність про дезінформацію.

Що зараз потрібно таким організаціям, як ISFED?

Головне, що нам зараз потрібно від нашої спільноти, це більше гнучкості. Наша робота залежить від фінансування, і більшість спонсорів просять нас реалізувати певні проєкти, але через мінливу ситуацію нам іноді потрібно змінювати наші плани. Ми хотіли б змінити наші гранти на краудфандинг, щоб мати більше гнучкості щодо бюджету.

Нам потрібна допомога в захисті від фізичних загроз для лідерів і представників ОГС. Нещодавно після мітингу було побито лідерів ОГС. Мене, на щастя, не побили, але ці люди прийшли до офісу ISFED, а також до мого будинку й розмістили плакати з написом «зрадниця нації». Вони підходили прямо до моїх вхідних дверей, словесно ображаючи мене й моїх двох дітей. Так що це стосується не лише мене, але й мого батька, моєї сестри, моїх дітей.

Підтримка активістів і лідерів громадянського суспільства дуже важлива. Заяви, відвідування, повідомлення про ці відвідування на високому рівні дійсно працюють. Однак також дуже важливо, як суспільство підтримує захисників демократії в країні. Особливо це буде вкрай важливо в передвиборчий період. Цькування продовжаться не лише проти мене й моєї організації, але й проти наших людей на місцях в регіонах і селах. Нам потрібні дуже чіткі повідомлення про вибори — і не лише дипломатичною мовою. Ми розуміємо цю мову, але її розуміють не всі, до кого ми намагаємося звернутися. І знову ж таки: зупиняти поширення недемократичних наративів треба від самого початку. Це вкрай важливо.