1000 й 4000 днів використання Росією їжі й енергетики як зброї
Війна Росії проти України давно вийшла за межі поля бою. Продовжуючи серію статей про прокремлівську дезінформацію та маніпуляції за останні 1000 й 4000 днів війни, ми розкриваємо, як Кремль перетворив базові людські потреби — їжу й енергетику — на зброю для просування своїх імперських амбіцій і підтримки своєї воєнної машини.
Голод як зброя
Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, вона завдавала ударів не лише по військових об’єктах — вона систематично атакувала сільськогосподарську інфраструктуру України: мінувала поля й бомбардувала зернові термінали та сховища. Стратегія Кремля була очевидною: використовувати відсутність продовольчої безпеки як зброю, зриваючи глобальні постачання продовольства з України — одного з ключових світових сільгоспвиробників.
Крім атак на інфраструктуру, Росія викрадала врожай і сільськогосподарське обладнання, блокувала українські порти в Чорному морі й навіть атакувала турецький цивільний зерновоз, який перевозив пшеницю до Єгипту, у міжнародних водах у вересні 2024 року.
Проте фізичного знищення виявилося недостатньо. Кремль розгорнув дезінформаційні кампанії, щоб перекласти провину за глобальну продовольчу кризу. Прокремлівські ЗМІ поширювали брехливі наративи, стверджуючи, що західні санкції або інші дії «Заходу» стали причиною нестачі продовольства незважаючи на те, що обмежувальні заходи передбачали чіткі винятки для сільськогосподарської продукції. Коли Росія атакувала цивільні зерновози в Чорному морі, її пропагандистська машина працювала на повну потужність, представляючи Росію захисницею продовольчої безпеки країн Глобального Півдня.
Великий мороз, який так і не настав
Спроба Кремля використовувати енергетику як політичну зброю наслідувала аналогічну схему. Після припинення постачання газу до Європи у 2022 році прокремлівські ЗМІ пророкували економічний занепад і суворі зими для громадян ЄС (див. також тут). Однак реальність виявилася зовсім іншою: завдяки швидкій диверсифікації джерел енергії та єдиній відповіді Європа продемонструвала виняткову стійкість.
Прокремлівські пропагандисти продовжили змальовувати апокаліптичну картину Європи, яка нібито стоїть на краю безодні через відсутність російських енергоресурсів, пророкуючи повалення європейських урядів і навіть розпад самого ЄС. Вони стверджували, що без російських енергоресурсів кліматичні цілі ЄС приречені на провал, а європейська промисловість ослабне.
Незважаючи на те що реальність неодноразово спростовувала ці прогнози, російські пропагандисти продовжували брехати, розповідаючи казки про залежність Європи від російських ресурсів, одночасно стверджуючи, що санкції руйнують економіку країн ЄС. Цей парадокс вражає, але він служить меті Кремля — посіяти сумніви й розкол.
Війна Кремля проти базових потреб
Перетворення базових людських потреб, як-от їжі й енергетики, на зброю демонструє більш широку стратегію Росії: використання життєво важливих ресурсів як інструмента шантажу, що супроводжується лавиною дезінформації для приховування власної відповідальності. Однак, як свідчать приклади з продовольством та енергетикою, реальність неминуче викриває ці маніпуляції. Європа не замерзла, світові продовольчі ринки адаптуються, а світ дедалі ясніше бачить цинічну експлуатацію Кремлем людських потреб.
