Щорічне шоу Путіна: непереконливий захист війни й економіки Росії
У своєму щорічному марафоні відповідей на запитання, який, за традицією, тривав майже чотири з половиною години, Путін намагався применшити проблеми, із якими стикається Росія, пропонуючи хибно оптимістичну картинку стану економіки й перебігу військової агресії Росії проти України. Однак його ухильні відповіді й оманливі заяви виявили дедалі більший розрив між офіційними наративами й реаліями сьогодення.
Телевізійний захід розпочався з огляду запитань, надісланих російською громадськістю. Стверджувалося, що лише 6 відсотків надісланих запитань стосувалися так званої „спеціальної воєнної операції”, а більшість із них нібито зосереджувалися на таких питаннях, як вартість життя, пенсії, зростання заробітної плати, іпотека й охорона здоров’я. Однак той факт, що протягом значної частини прямого ефіру обговорювали питання, пов’язані з російською війною, свідчить про те, що вона може набагато сильніше впливати на думки громадськості, ніж це випливає з офіційних даних. І пам’ятайте, що дзвінки й запитання зазвичай інсценуються або перевіряються заздалегідь, щоб скоротити розповіді про війну та зменшити стурбованість громадськості.
Путін показово ухиляється від запитання про перебіг війни
У відповідь на запит ТАСС про перебіг війни за майже три роки Путін дав ухильну відповідь, заявивши, що Росія «просувається до досягнення пріоритетних цілей, поставлених на початку „спеціальної воєнної операції”». Пізніше хтось із Курська запитав: «Коли ми зможемо повернутися додому?», на що Путін відповів, що не може вказати терміни, але наполягав на тому, що «безсумнівно» Росія зрештою вижене Україну з Курська. Відмовляючись назвати конкретну дату, він удавав занепокоєння тим, що росіяни зазнають додаткових втрат на полі бою, якщо просуватимуться надто швидко. Цей наратив тягнеться ще з травня 2022 року.
Незважаючи на те що Путін ухилявся від прямих відповідей, він намагався зобразити, що війна йде успішно й за планом — це поширений російський наратив попри чимдалі більшу кількість доказів протилежного. Той факт, що Путін неодноразово висловлював ядерні погрози та ініціював часткову мобілізацію, точно не вказує на те, що все йде ідеально та за планом. (Крім того, не забуваймо, що Кремль уже засвоїв свій урок не казати гоп, поки не перескочив.) Під час програми були навіть згадки про постійне брязкання ядерною зброєю з боку Росії, а один із присутніх запитав, чи Захід «зрозумів сигнал Росії» щодо балістичної ракети «Орєшнік», використаної для атаки на Україну, яку Путін також закликав повторно застосувати проти України в ракетній «дуелі» із США.
Путін охарактеризував нещодавнє вбивство російського генерала Ігоря Кирилова як терористичний акт, посилаючись на ризики для життя мирного населення. Це є частиною ширшого прокремлівського дезінформаційного наративу, який звинувачує Україну в порушенні міжнародного гуманітарного права, водночас підкреслюючи, що Росія дотримується його. Така маніпулятивна риторика спрямована на відволікання уваги від задокументованих російських воєнних злочинів, зокрема масових страт, тортур, знищення цивільної інфраструктури й викрадення українських дітей.
Щодо мирних переговорів з Україною Путін заявив: «Ми готові до переговорів. Головне, щоб інша сторона теж була готова як до переговорів, так і до компромісів». Це відбиває ще один повторюваний кремлівський дезінформаційний наратив про те, що Росія зацікавлена в мирі, а Україна та її союзники — ні. Насправді Росія незаконно анексувала Крим і сприяла повстанню на Донбасі у 2014 році, тоді як європейські країни допомогли укласти угоду про припинення вогню між Україною та сепаратистами, яких підтримувала Росія. Насправді Росія постійно загострює війну, як, наприклад, нещодавно, коли на фронт прибули північнокорейські війська, і продовжує здійснювати територіальну експансію з наміром окупувати ще більше українських земель, тоді як Україна захищає свій суверенітет і публічно пропонує мирний план, який відповідає Статуту ООН. Крім того, Путін не впустив нагоди повторити повністю спростоване твердження про те, що колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон зірвав попередні мирні переговори.
Путін високо оцінив зусилля з відновлення окупованого Маріуполя — міста, яке було майже знищене безперестанними російськими бомбардуваннями. Росія часто зображує Маріуполь місцем мирних можливостей і використовує для пропагандистських цілей у спробах перетворити його на «російське місто». Це явний випадок відбілювання російського імперіалізму розповідями про турботу про якість життя простих громадян.
Брехня про свободу російських ЗМІ та війська в Сирії
Відповідаючи на запитання американського репортера NBC, Путін заявив, що присутність журналіста свідчить про повагу Росії до свободи ЗМІ, зокрема західних журналістів, водночас заявивши про постійне переслідування російських журналістів на Заході. Це твердження суперечитьісторії арештів журналістів у Росії, як іноземних, так і вітчизняних, систематичному придушенню незалежних репортажів і забороні іноземних інформагентств. Постійні заяви про те, що ЄС і Захід переслідують російських журналістів, було неодноразово спростовано.
Путін дистанціювався від Башара Асада, скинутого сирійського президента, який донедавна був одним із небагатьох його союзників на світовій арені, заявивши, що не зустрічався з Асадом після того, як надав йому притулок у Росії. Він відкинув заяви про те, що падіння Асада означає невдачу Москви, стверджуючи, що саме втручання Росії допомогло запобігти виникненню терористичного анклаву й досягло своїх цілей. Путін навіть заявив, що Росія ніколи не розгортала війська в Сирії, запропонувавши ще одну дезінформацію, яку вже було спростовано.
Оманливо райдужна картинка російської економіки
Путін високо оцінив успіхи російської економіки незважаючи на санкції, заявивши, що минулого року російська економіка зросла на 3,6 відсотка, а цьогоріч зросте на 4 відсотки. Він порівняв це зі зростанням на 5–6 відсотків у США за останні два роки, зростанням на 1 відсоток у Європейському Союзі й на 0 відсотків у Німеччині. Однак офіційну статистику зростання ВВП та інфляції слід поставити під сумнів і сприймати з великою недовірою. Аналітики стверджують, що зростання ВВП Росії відбиває військові витрати, а не необхідний економічний потенціал, тоді як інфляція, імовірно, є набагато вищою, а зростання — значно меншим, ніж показує офіційна статистика, що викликає підозри в маніпулюванні даними. Економічні дисбаланси, включно із фіскальним стимулюванням у поєднанні із жорсткістю монетарної політики, свідчать про приховану нестабільність, підґрунтям якої є виснаження фінансових резервів Росії, обтяжених воєнними витратами й міжнародними санкціями. Вони, імовірно, занижуються, оскільки ці економічні реалії відволікають увагу від оптимістичних картинок Москви.
Крім того, Путін заявив, що за останній рік зарплати росіян зросли на 9 відсотків. Експерти знову поставили під сумнів ці цифри, зазначивши, що вони не відповідають ширшим економічним показникам і рівню інфляції. Висока інфляція, спричинена санкціями та перебоями в ланцюжках поставок, імовірно, знизила реальну купівельну спроможність росіян, а експерти стверджували, що вибіркове використання або методологічні коригування даних можуть перебільшувати зростання заробітної плати, підриваючи надійність офіційної статистики Росії.
Російська економіка суттєво постраждала від міжнародних санкцій. Рубль послабився, інфляція зросла, а прямі іноземні інвестиції різко впали, незважаючи на всі зусилля Москви залучити іноземний капітал. Від початку повномасштабного вторгнення в Україну сотні тисяч росіян виїхали з країни, а санкції Заходу, спрямовані проти банківського сектора, імпорту технологій та експорту енергоресурсів, поглибили економічні проблеми Росії, підкреслюючи економічні втрати, які стали наслідком рішення Кремля вести повномасштабну війну.
