Дивне уявлення Кремля про мир

Ще до того як Путін наказав розпочати повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, він заявляв, що Росія прагне виключно миру, якщо тільки Україна й західні країни нададуть той мир, який потрібен йому. До кінця 2021 року він висунув нереалістичні й необґрунтовані вимоги безпеки, умови яких (у разі їх виконання) змусили би союзників по НАТО почуватися вкрай незахищеними. Лише за декілька днів до вторгнення Росії він скерував чиновника нижчої ланки, щоб представити Україні умови, необхідні для досягнення миру, які вона не могла виконати. Відтоді в усіх його пропозиціях щодо перемовин ішлося про «денацифікацію» України, що є нездійсненною вимогою, адже, на думку Кремля, усі українці, які вірять у суверенітет України, є нацистами.

Поразка як жест доброї волі

Згодом проросійські коментатори переписали історію, заявивши, що тодішній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон у дивовижний спосіб саботував потенційну мирну угоду в березні 2022 року. Насправді викриття російських звірств у Бучі й деінде відіграли важливу роль у зриві перемовин, під час яких Росія, власне, висунула Україні низку ультиматумів. Путін особисто охарактеризував принизливе виведення російських військ із північних регіонів України у квітні 2022 року як «жест доброї волі». На думку Кремля, будь-який відступ Росії насправді є гордим кроком назустріч миру.

Президент Трамп: друг чи ворог Росії?

Прокремлівських ЗМІ та коментаторів, мабуть, добряче непокоїло питання, стане президент Дональд Трамп другом чи ворогом Росії. Одразу після його перемоги на виборах чимало прокремлівських коментаторів називали його потенційною знахідкою для Росії. Наприклад, в одному з інформагентств заявили: «Завдяки перемозі Трампа шанси на мир в Україні зросли як ніколи». Відеокоментатор представив перемогу Трампа як вирішальний удар по Україні. Один російський експерт навіть надав великого значення словам спеціального представника Трампа в Україні та Росії Кіта Келлога: «Я хотів би поставити мету на особистому рівні, на професійному рівні. Я би сказав, установімо її на рівні 100 днів» — зокрема тому, що ця дата приблизно збігається зі святкуванням Дня Перемоги в Росії (у межах 9 травня).

Проте не всі прокремлівські заяви були такими життєрадісними. В одному прокремлівському інформагентстві стверджували, що президент Трамп не зацікавлений у компромісах із Росією. В іншому ж зазначили, що бажання президента Трампа знизити ціни на вуглеводні може завдати шкоди російським воєнним діям.

Зрештою декілька затятих противників заявили, що США будуть недружні до Росії незалежно від того, хто перебуватиме при владі.

Росія: маска сповзає

Урешті-решт контрольовані державою російські та інші прокремлівські ЗМІ продовжують наполягати на тому, що західні країни, які допомагають Україні захищатися від російської агресії та ескалації, самі ж їх і проявляють. Останніх звинувачують у необґрунтованості власних вимог, ескалації своїх заходів і, зрештою, у відсутності зацікавленості в мирі. Хіба це не схоже на Москву?

У типовій статті стверджувалося, що західні країни докладають щонайбільше зусиль задля продовження війни в Україні, допомагаючи Києву зброєю та надаючи іншу підтримку. Будь-які спроби допомогти обороні України традиційно представляють як злісний напад на Росію. В іншій статті лідерів ЄС звинувачують у тому, що вони «радикали», які бажають «хрестового походу проти Росії».

Інформагентства зазвичай зображують Україну лише як продовження західної злоби, що відкидає будь-який мир. Часто в статтях стверджується, що країна має хибні уявлення про свої воєнні перспективи й не бажає проводити перемовини на максималістських умовах Росії. Вони часто акцентують увагу на тому, що Зеленський затягує війну лише для того, щоби не втратити влади. Інформагентства також полюбляють заявляти, що в будь-яких перемовинах Україна не матиме іншого вибору, крім як поступитися значною частиною своєї території. Це твердження крокує в ногу з міфом про непереможність Росії.

Раціональна Росія проти шаленої України

Що ж до Росії, то кремлівські чиновники та прокремлівські коментатори вже традиційно представляють себе раціональною та відповідальною противагою очевидному божевіллю України, про що свідчать нещодавні матеріали. У багатьох статтях цитують високопосадовців, які стверджують, що Москва відкрита для перемовин. Наприклад, інформагентство Sputnik Africa процитувало Лаврова, який начебто вкотре підтвердив «готовність Росії провести перемовини без попередніх умов». Згодом Лавров представив довгий список попередніх умов, включно з «денацифікацією» України — своєрідним наклепом на країну, який придумала Москва.

Однак загрозливим є те, що в багатьох статтях містяться аргументи проти перемовин. Ідея полягає в тому, що Росія перемагає та має продовжувати перемагати, і нехай мир іде під три чорти, якщо тільки «мир, досягнутий завдяки перемовинам», не призведе до повторення ситуації, коли Україна виявиться беззахисною перед будь-якими майбутніми діями Москви, спрямованими проти неї.

Припинення вогню як «смертельна пастка»

Наприклад, один із прокремлівських коментаторів назвав будь-яку угоду про припинення вогню «смертельною пасткою для Росії», а інший заявив, що «Росії невигідно зупинятися на лінії фронту». Вони не соромляться озвучувати найпотаємніші бажання: на думку Росії, головна умова миру полягає в тому, щоб він практично не відрізнявся від цілковитої військової перемоги.

Схоже, що Кремль найбільше у світі хотів би залишитися на самоті серед власноруч створених руїн, і немає значення, відбудеться це внаслідок катастрофічної війни чи злісного миру.

Як писав Тацит, імовірно посилаючись на слова каледонського воїна Калгака про древніх римлян, «Руйнування, різанина, узурпація влади під вигаданими назвами — ось що прийнято називати імперією, а пустка, яку вони залишають після себе, зветься принесеним на ці території миром».